МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Кафедра САПР Звіт до лабораторної роботи №5 на тему «МАСИВИ СИМВОЛІВ (РЯДКИ) В МОВІ ПРОГРАМУВАННЯ С» з курсу «Проблемно-орієнтовані мови програмування» ЛЬВІВ 2011 Мета роботи Навчитися використовувати символьні масиви для розв’язання задач роботи зі стрічками. Теоретичні відомості На відміну від інших мов програмування у C не визначено спеціального типу для опрацювання рядків. Масив символів (чи рядок або стрічка) розглядається як масив елементів типу char, який закінчується символом '\0' (нуль-символ) що є ознакою кінця рядка. Такі рядки називають ASCII-рядками. Сталі типу рядок записують у лапках, наприклад, "Львівська політехніка", "студенти", “ “ - рядок, що містить один символ-пропуск. У сталих рядках нуль-символ дописується автоматично. Під час оголошення символьного масиву необхідно до фактичної довжини рядка додати одиницю для нульового символу (але не у всіх компіляторах). Якщо масив символів оголошують й ініціалізують одночасно, то довжину можна не зазначати, компілятор визначить її. Оскільки рядки є масивами символів, то назва рядка є вказівником на його перший елемент (на перший символ). У бібліотеці conio.h визначені стандартні функції введення-виведення рядків. Наприклад, getc ( ), getchar ( ) зчитують по одному символу рядка, введеного з клавіатури, putc ( ) та putchar ( ) виводять окремі символи рядка тощо. У бібліотеці stdio.h описані функції для введення gets ( ) та виведення puts ( ) усього рядка. Детальніше про ці та інші функції написано у довідниках. Для опрацювання масивів символів у мові C є стандартні функції, які описані у модулі string.h. Розглянемо деякі з них: strlen(<рядок>) - визначає фактичну кількість символів у рядку, застосовується у виразах; strcat(r1, r2) - команда з'єднання рядків ґі, г2 в один рядок, результат присвоює змінній r1; strncat(r1, r2, п) - до змінної г1 додає перших n символів рядка г2, strcpy(r1, r2) - копіює символи з рядка г2 в рядок г1, strncpy(r1, r2, n) - копіює перших n символів рядка г2 в рядок г1, strchr(r1, <символ>) - визначає перше входження деякого символу у рядок г1 так: повертає рядок, який починається від першого входження заданого символу до кінця рядка М, застосовується у виразах; strrchr(r1, <символ>) - визначає останнє входження заданого символу у рядок, застосовується у виразах; strspn(r1, r2) - визначає номер першого символу, який входить у рядок г1, але не входить у рядок г2, застосовується у виразах; strstr(r1, r2) - визначає в рядку г1 підрядок, що починається з першого входження рядка г2 у рядок ґі, застосовується у виразах; strtok(r1, r2) - визначає частину рядка г1, яка закінчується перед першим однаковим символом рядків r1 та г2; strnset(r1, <символ>, n) - вставляє n разів заданий символ перед рядком г1, застосовується у виразах; strupr(r1) - перетворює усі малі літери рядка у великі; strlwr(rl) - перетворює усі великі літери рядка у малі; strrev(rl) - записує рядок у зворотному порядку. Текстові функції застосовуються для розв'язування задач кодування даних з метою збереження секретності інформації. Існує наука - криптографія, де вивчаються і створюються різні алгоритми кодування інформації. Основні задачі криптографії - це шифрування тексту, передача його на відстань і дешифрування. Це використовується у банківських справах, у воєнних цілях, у діяльності різних фірм, під час пересилання інформації в локальних чи глобальних мережах тощо. Давньоримський імператор Цезар кодував свої секретні вказівки так: кожна літера тексту замінювалась на четверту після неї літеру з алфавіту. Такий шифр називається в криптографії шифром зі сталим зміщенням (тут 4), або шифром з одним ключем. Задача 4...